Можливо все було б у цій країні по іншому В'ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ: 4 ПОДВИГИ І ЖИТТЯ В ІМ'Я НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Чорновіл В'ячеслав Максимович (народився 24 грудня 1937 року в с. Єрки Черкаської області, загинув в автомобільній аварії 25 березня 1999 року в м. Бориспіль, Київської області), відомий український політик і публіцист, дисидент часів СРСР, засновник Народного Руху України, Герой України.
4 подвиги В'ячеслава Чорновола.
В'ячеслав Чорновіл увійшов в історію як символ української національної ідеї, як один з тих, хто сміливо виступав за захист прав людини в СРСР:
1. Бути дисидентом в СРСР, тим більше українським, - значить, стати для нащадків символом і героєм своєї епохи і... вигнанцем для оточення і країни, в якій він жив. Дисидент - це людина, яка відстоює переконання, які не відповідають загальноприйнятим в епоху тоталітаризму. У СРСР інакомислення каралося тюремним ув'язненням, божевільнями або висилкою з країни. Це крах власної кар'єри і будь-яких перспектив службового росту для членів сім'ї, включаючи дітей.
В'ячеслав Чорновіл до 29 років вважався успішним і перспективним українським журналістом: хлопець із села Звенигородського району Черкащини успішно закінчив факультет журналістики КДУ, в 27 років став кандидатом філологічних наук, працював у столичній газеті "Молода гвардія", одружений, 2 дітей - Андрій (1962) і Тарас (1964) та... опублікував самвидавний збірник "Лихо з розуму", в якому були зібрані портрети двадцяти "злочинців" з української інтелігенції, які постраждали у 1965-1966 рр. за свою любов до України, її мови та культури. В. Чорновіл опублікував біографії кожного з в'язнів, уривки їхніх творів, листи з таборів. Покарання не змусило себе чекати. У листопаді 1967 року Чорновіл був уперше засуджений до 6 років колонії суворого режиму.
2. 1969-1988 рр. - Вся репресивна машина СРСР виявилася не спроможною зламати українця. У 1969 р В'ячеслав Чорновіл був достроково звільнений. На його кар'єрі в СРСР можна було поставити жирний хрест: щоб прогодувати сім'ю, він працював то рядовим співробітником на метеорологічній станції в Закарпатті, то землекопом в археологічній експедиції під Одесою, то вантажником на залізничній станції у Львові.
У вільний час
- видавав підпільний самвидавний журнал "Український вісник" (1970-1972 рр.), за який був вдруге засуджений на 6 років ув'язнення в колонії суворого режиму і 3 роки заслання, яке відбував у Мордовії і Якутії аж до 1978 року;
- в 1979 р став членом Української Гельсінкської групи (перша спроба українських дисидентів створити політичну опозицію комуністичному режиму), за що в 1980 році утретє був заарештований і засланий на п'ять років до Якутії без права виїзду в Україну;
- у 1988 році КДБ спробував позбавити Чорновола радянського громадянства, щоб вислати з країни, однак він закликав усі західні країни не приймати його. Спроба карального апарату СРСР і тут провалилася.
3-й подвиг В'ячеслава Чорновола - заснування в 1988 р "Народного руху України" - політичного націонал-демократичного руху, який відстоює боротьбу за незалежність України, а з 1991 р - побудова незалежної Української держави. У цей період часу В'ячеслав Чорновіл тричі (1990, 1994, 1998) ставав народним депутатом України;
- був незмінним лідером націонал-демократичного руху в Україні;
- найбільш авторитетним українським політиком за кордоном (тому й членом української делегації в ПАРЄ).
4-й подвиг В'ячеслава Чорновола - балотування кандидатом у Президенти України (1999 р) і загибель в автокатастрофі. За словами Тараса Чорновола, його батька "вбили, бо боялися, що він зламає схему безперешкодного виходу в другий тур Кучми з Симоненком, що гарантувало б Кучмі перемогу".
Можливо, українська історія пішла б іншим шляхом, якби залишився живим В'ячеслав Чорновіл, особливо якби замість Кучми (1999 г.) і замість Ющенка (2005 г.) керівником Української держави стала би людина, яку не змогли зламати навіть радянські табори , який виступав в Україні за ті ж реформи, які одночасно проходили в 90-і рр. в Польщі, Латвії, Естонії та Литві, завдяки яким ці країни стали повноправними членами Євросоюзу і НАТО, уникнувши агресії Росії в 2014-2015 рр.
Цікаве про В'ячеслава Чорновола.
Чорновіл виступив на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" проти арештів представників української інтелігенції, за що відразу ж поплатився роботою, а буквально на наступний день почалися обшуки і допити.
"Молодий В'ячеслав був абсолютно вільнодумною людиною, здавалося, що він не боявся навіть того, що в колі його спілкування міг виявитися донощик", - говорив про Чорновола його соратник Михайло Косів.
Перший арешт на три місяці не злякав В'ячеслава Чорновола, оскільки незабаром у самвидаві вийшов документальний збірник "Лихо з розуму" ("Портрети двадцяти злочинців") ". Він був перевиданий за кордоном, а автор отримав міжнародну журналістську премію.
Навіть під час відбування свого покарання в Мордовії В'ячеслав Чорновіл зміг прославитися там як організатор масових акцій протесту серед політичних ув'язнених. У результаті цього, майже половину свого 6-річного терміну він провів в ізоляторі. Навіть місцева охорона дала йому прізвисько - "зеківський генерал".
Російські політологи неодноразово писали, що у політичній програмі Чорновола, опублікованій в 1989 році, він був затятим прихильником федералізації. "Бачу в складі Української Федеративної Народної Республіки такі землі, як Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Буковина, Закарпаття, Гетьманщина, Слобожанщина, Запоріжжя, Донеччина, Таврія (Чорномора), а Крим - як незалежного сусіда, або автономну республіку в союзі з Україною. Кожна з цих земель буде мати свій парламент (Донецька Рада, Галицька Рада і т. д.) і свій земельний уряд, а двопалатна (з пропорційним представництвом від усього населення і рівним - від земель) Центральна рада України буде займатися і гарантувати демократичні права (на опозицію, на вільні вибори, на свободу слова і друку, на приватну чи колективну власність, на недоторканність і гідність особи)", - говорилося в його програмі.
Сам Чорновіл уточнив, що в 1991 році він змінив свою думку - федералізація необхідна була лише до того, як Україна стала національною державою. "Що стосується федеративного устрою. Я зараз не буду включати в програму таку термінологію, оскільки мене можуть неправильно зрозуміти. Є федеративний устрій у однонаціональної Німеччини, а є такі країни, як Югославія і Радянський Союз, які теж називаються федеративними. Деякі мої опоненти постійно плутають ці поняття, або роблять вигляд, що не розуміють, і трактують мою заяву так, що використовують це проти мене. І тому я заміню поняття "федеративність" іншим - "регіональне самоврядування", - заявив він у своєму інтерв'ю.
Нагороди Чорновола.
-Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975);
-Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) - за збірки "Правосуддя, чи рецидиви терору?", "Лихо з розуму", книгу "Хроніка таборових буднів", публіцистичні виступи в пресі, а також за твори, раніше позначені як антирадянські;
-Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997);
-Герой України (2000) (посмертно) - за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну державну і політичну діяльність.
Загибель і похорон Чорновола.
25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл разом зі своїм водієм їхав на автомобілі марки "Тойота" по трасі Бориспіль - Золотоноша, де на її п'ятому кілометрі транспортний засіб зіткнувся з автомобілем КамАЗ.
На ранок після загибелі Чорновола Юрій Кравченко, тодішній міністр внутрішніх справ, так і не дочекавшись результатів офіційної експертизи, заявив, що і Чорновіл, і його водій загинули в результаті ДТП, а також, що "версія замаху на В'ячеслава Чорновола як причина його загибелі, навіть не розглядалася".
Але в це мало хто повірив. Більшість людей вважала смерть Чорновола політичним вбивством. Незважаючи на обурення громадськості, справу про його смерть було закрито в червні 1999 року. Відновити слідство вдалося лише 27 березня 2001 року, однак і тоді воно було припинено без видимих результатів.
У березні 2005 року депутати Верховної Ради України від Народного руху звернулися до Віктора Ющенка, тодішнього Президента України, з проханням відновити розслідування справи. 4 квітня 2005 слідчі дії були відновлені Святославом Піскуном, генеральним прокурором України. Також були зібрані додаткові матеріали по справі. Але незабаром після відставки Піскуна, 14 жовтня 2005, розслідування знову зупинилося. У серпні 2006 року воно було знову відновлено.
27 березня 2007 були отримані результати незалежної експертизи, проведеної в Польщі, яка підтвердила те, що В'ячеслав Чорновіл і його водій загинули в результаті нещасного випадку.
2011 рік - Генеральна прокуратура України, попередньо отримавши згоду сина, ексгумувала тіло В'ячеслава Чорновола, оскільки Ярослав Кендзьор та Іван Стойко, народні депутати від НРУ, заявили, що в ході слідства на голові Чорновола були зафіксовані сліди від удару кастетом. З моменту цієї заяви і до ексгумації тіла могила Чорновола перебувала під цілодобовою охороною.
14 березня 2012 - Бориспільський суд Київської області почав судове слухання за повною процедурою з судовим слідством у справі про загибель Чорновола.
21 січня 2014 Бориспільський міжрайонний суд Київської області закрив справу про загибель В'ячеслава Чорновола, визнавши його нещасним випадком.
Тарас Чорновіл, син В'ячеслава Чорновола, все одно заявив, що його батька "вбили, бо боялися, що він зламає схему безперешкодного виходу в другий тур Кучми з Симоненком, що гарантувало б Кучмі перемогу".
Похований В'ячеслав Чорновіл на центральній алеї Байкового кладовища в Києві. Похорон відбувся 29 березня 1999 року, на який пришли більше 200 000 чоловік, що приїхали з усіх куточків країни. Труну з тілом В'ячеслава Чорновола несли на руках від Володимирського собору до Байкового кладовища.
